статья для газеты «ПОРАда»

Эта статья была написана для газеты под названием «ПОРАда», которая издавалась от партии «ПОРА». Прошло уже несколько лет. Но актуальности своей эта статья, к сожалению, так и не утратила.

Я помещаю эту статью вовсе не для того, чтобы превращать мой дневник в дискуссионный клуб. Но все, что я здесь пишу — правда. И не больше. Помещаю статью языком оригинала.

СТЕРЕЖИТЬСЯ ВОРОГІВ ВНУТРІШНІХ

Відкритий лист до Віктора Андрійовича, Юлії Володимирівни, Арсенія Петровича

Нещодавно я ранком пробудився від того, що почув українську пісню, де співалося про рідну українську землю. Ну й що тут дивного, запитаєте ви? Та дивно те, що я почув цю пісню з радіоефіру.

Практично увесь приватний український радіоефір, у тому числі і FM, який працює цілодобово, принципово антиукраїнський. І всі численні розпорядження офіційного державного українського керівництва, наприклад, про включення у програму хоча б половину української музики від загальної кількості, спокійно і відверто ігноруються хазяями радіохвиль, явно не українцями.

Вони знають – усі ці розпорядження видаються «понарошку». І вони знають – їх надійно захищають ті, хто відпрацьовує своїм не українським хазяям – регіонали та комуністи, які принципово, (як до речі і міські голови наших першої і другої столиць Харкова та Києва), подумати тільки, розмовляють тільки російською. До речи, запитайте цих антипатриотів а чи добре вони знають російську мову?

Учора йду по ринку, питаю, скільки коштує пучечок м’яти. Немолода жіночка відповідає — два рублі. А чому ж кажу рублі а не гривні?. Як правило посилаються на звичку. Ну добре, у людей немолодого віку можливо, із якоюсь натяжкою і залишилась така звичка.

Але гривню рублями називають і молоді люди. Я це що за звичка? А український гривні вже скоро виповнюється двадцять років.

Якщо ми себе не поважаємо, так хто ж буде поважати і нас?

А ви не пробували купити, наприклад, у Харкові, українську пресу у наших, начебто українських, газетних кіосках? Марно будете шукати. Її просто немає. Увесь прилавок буквально завалено або російськими виданнями, або продукцією російською мовою. Там Україна закінчується.

Чи треба тоді дивуватись, що злополучний «Шансон» нахабно і спокійно розташувався у нашому радіоефірі, пропагуючи не тільки російську мову, але і блатняк, алкоголізм, наркоманію, а то і відверті матюки. Може це і є російська культура? Особисто я знаю іншу російську культуру.

А як вам подобається наш російський (вибачте за описку – український) телеефір. Ця іржа, яка без сумніву запущена навмисно, методично підточує українські засади. Не дивно, що багато чудових співаків вимушені або співати російською, або просто перебиратись у Росію, як це зробили Валерій Меладзе, Софія Ротару, Лариса Доліна, Вєрка Сердючка. Бо частіше за все їм марно шукати у нас успіху.

До цих прикладів можна додати Тіну Кароль, Ірину Білик, Таїсію Повалій та й багатьох інших. А як вам подобається начебто український проект «Шанс»? Пана Наталія розмовляє виключно російською а пан Кузьма час від часу «сповзає» на російську. А що ж поробиш – демократи дати ладу цьому безладдю не можуть а Президенту В. Ющенко ніколи.

Ми є свідками дивного парадоксу – саме із приходом начебто демократичної влади на чолі із Президентом В. Ющенком відбувся нечуваний спалах корупції, антиукраїнських проявив. Ми бачимо появу хитромудрих корупційних схем, рейдерства та інших ознак антидемократичного характеру.

Хочеться кричати – агов! Панове Президенте, Прем’єр-міністре, шановний Спікере (до речі а чому Спікер, а не, наприклад, Голова Верховної Ради?), схаменіться. Невже ви не бачите, що робиться із нашим українським надбанням? Невже ви не бачите, що іноземна окупація української мови і культури поводиться вкрай агресивно? Так чого ж ви мовчите? Чи вам байдуже? Чи ви такі слабкі, що не можете захистити нашу Україну? Чи боротьба за крісло дорожче інтересів України?

Серед моїх добрих друзів є Зубков Микола Григорович – етнічний росіянин, який не тільки чудово володіє українською і тільки нею і спілкується, але й написав та видав на тему української мови більш як сорок книжок. Але живе він не заможньо. Яскрава ілюстрація на тему, як живеться справжнім українським патріотам.

До речи, я сам приїхав в Україну із Росії. І для мене Україна — це моя справжня батьківщина.

Та я сповнений оптимізму. Занепад рідної мови переживали і англійці, (не правда, важко в це повірити?), французи, італійці, поляки. І нічого – пережили і перемогли. А ми, що – гірші?

Ну нічого. Раз наші можновладці не можуть дати в цьому питанні ладу, то нас врятують пісні українською мовою від Баскова, Малініна, Леонт’єва, Кобзона, Лоліти, Гвердцителі та інших, яким мабуть українська подобається більше ніж нам, українцям.

Share

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

1 × 2 =