сьогодні 7

Пригадався мені один епізод із свого недалекого минулого.

Під час мого співробітництва із Партією “ПОРА”, я часто спілкувався з одним юристом, який займався на той час адвокатською практикою, в тому числі і юридичними проблемами партії.

Певна частина членів Партії “ПОРА” спілкувалася поміж собою українською мовою. Із великим задоволенням спілкувався українською і я. Бо така нагода буває не часто. Нас чудово розуміли і ті члени партії, які не могли вільно спілкуватися тією ж українською. Але не зовсім впевнене знання української співрозмовників зовсім не турбувало. І, як не дивно, окрім того самого юриста. А дивно тому, що більшу частину свого життя цей юрист прожив на Україні.

Я помітив, що коли цей юрист чув українську мову, то якось увесь напружувався, наче йому не зовсім добре. І нарешті я запитав його, в чому справа, чого він так реагує на українську?. І ви знаєте що він мені відповів. “Я против того, чтобы на Украине подавляли русский язык”. Я запитав, а в чому, на його думку, це “подавление” виражається? У відповідь почув якісь плутані пояснення. Та, як пізніше виявилось, цей юрист дуже погано знає українську мову.

Тоді я й кажу: “Пане юрист, ось Вам триста гривень, підіть із оцими грішми до найближчого кіоску, де продається преса, і купіть мені на усі гроші різних видань українською мовою. Якщо ви із цим впораєтесь, то отримаєте від мене особисто іще 1000 гривень преміальних”. Юрист зразу замовк. А чому? Та просто у харківських газетних кіосках немає ЖОДНОГО видання українською. Все геть російською. Отаке пригнічення.

Мені незрозумілий феномен цього юриста.

Людина отримала юридичну освіту в Одесі, багато років працювала в прокуратурі цього міста. Вона, ця людина, кожного дня мала справу із відповідальними документами саме українською. Нікуди із України не виїжджала. Чому ж така неповага до держави, яка створила для нього всі умови для отримання і освіти і нормального життя? Чому така неповага і до мови, якою йому доводиться писати і документи і, хоча би час від часу, намагатися розуміти смисл того, що він слухає у своїх юридичних справах?

Я взяв та запитав у цього юриста, чому ж він, великий шанувальник всього російського, не їде до Росії? А чомусь намагається все українське підлаштувати під свої особисті бажання? Чіткої, зрозумілої, логічної відповіді я не почув. Мабуть йому таки подобається тут жити. Якби тільки не ця клята українська.

Цікаво, а якби ця людина опинилася, наприклад, у Франції, вона теж би демонструвала б таку зневагу до мови і культури французів? Як ви думаєте, чи довго би цій людині дозволили перебувати у цій країні?

Мій давній друг, етнічний росіянин М. Зубков, який спілкується виключно українською, написав та видав більше 50 книг на тему української мови, пояснює цей феномен звичайними лінощами.

Може і так. Тоді чому ж така агресивна налаштованість? Така поведінка провокує таку ж агресію і у відповідь. Я сам виходець із Росії. У Росії народився, у мене там багато родичів, друзів. Але таку агресію я бачу чомусь тільки з боку тих проросійських громадян України, які постійно проживають саме в тій самій Україні.

Коли я приїхав із Росії в Україну і досяг певного рівня свідомого світосприйняття, то у мене виявилося природне бажання прочитати в оригіналі того ж самого Івана Франка, письменника високого світового рівня, Івана Котляревського. Я вже не кажу про Тараса Шевченка.

В Інтернеті я бачу відношення російських громадян, які мислять більш виваженими категоріями, до таких явищ, як “нашисти”. Цих молодих людей, членів об’єднання “НАШИ”, виховують у дусі нетерпимого шовінізму. Я сам бачив відеосюжет, в якому саме “нашисти” називали українськими фашистами В. Ющенко та Ю. Тимошенко. А знають ці діти названих людей тільки по фотографіях, які вони тримали перед собою. А у російських фашистах у них перебувають Нємцов та Хакамада. І, як вважають ті ж російські користувачі Інтернету, виховування такого світогляду у певної частини російської молоді, це свідома державна політика.

Така політика розрахована на те, щоб створити штучне протистояння людей, представників близьких слов’янських народів. І цей наш юрист являється продуктом такої політики. А головне, сам цей юрист і не розуміє, що стає пішаком в цих нечистих політичних інсинуаціях.

Share

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

2 × 1 =