не могу молчать ч. 7.184. Украина + ЕС!

Корр. И всё таки, снова звонки, снова уже не просьбы, а почти требования — продолжить тему, которое является Вашим хобби, что ли. Или как можно назвать то дело, которым Вы занимаетесь, можно сказать на голом энтузиазме?

Art. Можно коротко — дело моей жизни.

Корр. Ну. Это очень серьёзное заявление. Такое дело требует полной самоотдачи.

Art. А я иначе ничего и не делал — как с полной самоотдачей. Вы знаете в моей жизни было пожалуй самое тяжёлое испытание в моей, и без того наполненной невероятными событиями, жизни — тяжело заболела самая дорогая для меня женщина.

Наташа спит.рис. наты

И я сам себе сказал — Я до последнего своего вздоха буду ей служить. И делал всё, что требовалось.

Корр. Но ведь это, сильно напрягает?

Art. Меня? Ничуть. Я абсолютно комфортно чувствовал себя на кухне, делал всю ту работу, которая и нужна была в этот период её и моей жизни. Ведь всё в этой жизни просто. Надо быть открытым, откровенным и прежде всего, перед самим собой.

Корр. А Ваша супруга не боялась, что, например, Вы уйдёте от неё?

Art. Были какие то, вполне естественные, опасения. Ведь, фактически, остальные родственники не проявляли особого рвения. Пока дело, как говорится, не дошло «до ручки». Но я, многократно повторял своей дорогой женщине — Я ТЕБЯ НИКОГДА НЕ ОСТАВЛЮ ОДНУ. И она знала — дочка и я — всегда будем рядом с ней. Так оно и было до самого последнего её вздоха.

Корр. В общем, понятно — Вы тот человек, который если что то делает — то отдаёт себя полностью, до конца?

Art. Надеюсь, я таким и есть. Во всяком случае в то, советское, как ни странно, счастливое для меня время, мне удалось сделать то, что так до сих пор никому и не удалось — организовать и практически реализовать свою давнюю мечту — ШКОЛУ ПОЛИЦЕЙСКИХ ХУДОЖНИКОВ. обл.пособия.2

Корр. Но, вот эту обложку, по моему, мы уже видели.

Art. Совершенно верно. Я её когда то, достаточно давно, публиковал. И вот когда я найду оригинал, тогда опубликую и содержание, которое напечатано в конце книги, этого первого в мире учебного пособия.

Корр. Но, Вы что то говорили, насчёт предназначения этого пособия?

Art. Да. Я отметил что, во первых, это было ПЕРВОЕ в мире такого рода пособие для полицейских художников. И, во вторых — данное пособие специально создано как бы в дополнение к тому процессу обучения профессиональным навыкам СУДЕБНОГО ХУДОЖНИКА, которые сотрудники МВД Украины получала на нашем, специально созданном отделении криминалистов-художников. Это отделение планировалось расширить до отдельного деканата и, уже в рамках этого серьёзного подразделения, расширять систему обучения, чтобы в дальнейшем, как и положено — каждые три года приглашать выпускников нашего отделения для повышение квалификации.

Корр. То есть выходит, Ваши планы предусматривали беспрерывный, замкнутый цикл?

Art. Верно. И тогда уже, по мере изменения ситуации, на смену уходившим по различным причинам специалистам, мы бы обучали новых. И так без конца.

Корр. Но ведь, как я понимаю, совершенствовался бы и сам процесс?

Art. Да, и не только. Можно было бы со временем, и я планировал, с учётом особенностей работы правоохранительных органов других стран, развивать нашу, назовём так — школу полицейских художников, всё дальше за пределами Украины.

Корр. А вот интересно, пытались ли, например, спецслужбы ВС Украины приглашать Вас для оказания помощи вооружённым силам Украины?

Art. Нет. Такие предложения ко мне не поступали. О моём существовании, именно в таком качестве, которое не имеет аналогов в Украине, честно говоря, мало кто слышал в нашем государстве. И более того, у меня такое впечатление, что меня больше знают за пределами нашего государства, чем у меня на Родине.

Корр. Странно, насколько я знаю, такого рода специалисты очень нужны в любом государстве…

Art. О, Вы наверное совсем не знакомы со «спецификой» функционирования всех систем и структур государства Украина за все прошедшие годы независимости. В нашем государстве — НИКОГО, НИЧЕГО НЕ ИНТЕРЕСУЕТ. Кроме «бабла», конечно. И эта «старая, добрая» традиция имеет место быть и, я не сомневаюсь, ещё долго будет господствовать в нашій неньці.

Корр. Давайте наверное «менять пластинку». А то как то не очень весёлая беседа у нас получается.

Art. Нет, я не наблюдаю за собой никаких признаков пессимизма или, не дай Бог, депрессии. Я знаю, пройдёт какое то время, я обращусь просто к людям — ну, хотя бы к своим посетителям, поклонникам, и так вот тихой сапой, я организую то, о чём мечтаю. А «пластинку» можно и сменить. Благо, что уж чего, чего, а события в Украине так и просятся на мой сайт.

Корр. Ну так, давайте — начнём. Ну вот, я смотрю, Вы уже что то приготовили интересное.

http://zaxid.net/news/showNews.do?krimchani_zi_lvova_boryutsya_za_zvilnennya_pivostrova

_vid_rosiyskoyi_okupatsiyi&objectId=1315130

Кримчани зі Львова борються за звільнення півострова від російської окупації

Дар’я Буряченко, вчора http://photo.unian.net

Кримський підприємець Рустем Еміріалієв, який переселився до Львова у зв’язку з анексією півострова Російською Федерацією, налагодив в місті виробництво популярних кримських ласощів – пахлави.

Він випускає популярні кримські ласощі з липня в одному з орендованих кондитерських цехів. Покупцями товару є місцеві торгові точки, а також кафе і ресторани, розповів Еміріалієв порталу «События Крыма».

При цьому на упаковках з пахлавою вказано, що «частина коштів від реалізації йде на підтримку фонду звільнення Криму від окупації».

«Частина грошей від продажу буде йти на інформаційну роботу, на поширення правди серед кримчан, – розповів підприємець. – Окрім того, ми маємо намір організувати навчання чоловіків-переселенців з Криму військовій справі, щоб усі охочі змогли брати участь у визволенні своєї батьківщини. Найближчим часом планується зустріч з військовими для організації військової підготовки кримських добровольців і стрільб на Яворівському полігоні».

Еміріалієв відомий тим, що раніше відкрив у Львові кілька точок з продажу іншого відомого в Криму продукту – чебуреків. Кримські чебуречні, продають більш, ніж десять видів чебуреків, які користуються чималою популярністю. Працівниками як торгових точок підприємця, так і нового кондитерського цеху, є кримчани, які переїхали до Львова.

Корр. Это ж надо — прямо в «логове бандеровцев».

Art. Вы сейчас ещё и не такое узнаете.

http://zaxid.net/news/showNews.do?na_peredovu_pribula_35tonna_dopomoga_zi_lvova&objectId=1315127

На передову прибула 35-тонна допомога зі Львова

Дар’я Буряченко, вчора дарья

Бронежилети і каски, змінний одяг, питна вода, продукти і, головне, сучасне військове обладнання — кілька фур, загальною вагою у 35 тонн, прибули сьогодні, 15 липня, зі Львова у Чугуїв Харківської області. Там багаж навантажили та відправили безпосередньо у зону проведення антитерористичної операції. Але перед тим, як вручити бронежилети бійцям української армії, їх ретельно перевірили на міцність.

Броньовані пластини для бронежилетів активісти Львівської Самооборони привезли для своїх земляків, службовців у 24-ї механізованої та 80-ї аеромобільної бригади, інформує «АТН».

Бійці зараз задіяні в антитерористичній операції в Луганській області. Але активісти кажуть, що ділити солдатів на своїх і чужих не будуть — віддадуть допомогу командирам, а ті вже вирішать куди і як її краще розподілити.

«Ми створили Центр забезпечення у Львівській області, я один з координаторів цього центру, у нас залишилося 1,2 млн гривень ще з майданівських грошей, у нас був центр відправки людей на Київ, туди здавали кошти», — пояснив заступник керівника «Народної самооборони» Львівщини Сергій Дзялик.

Гроші, які залишилися від пожертвувань на Майдан, львівські активісти використали на озброєння української армії. За них закуповують у Європі сучасні і якісні бронежилети, каски і доставляють їх на передову. А от гроші на продукти і одяг для солдатів збирають підприємці та просто небайдужі люди, при чому не тільки зі Львова, а й з Києва, Житомира та інших міст України.

«Допомога для нас дуже важлива. Дуже вдячні тим, хто допомагає з мирних людей. Найбільше, що нам потрібно — це амуніція. Це бронежилети, каски. Це те, чого нам бракує. А їжі-води нам досить», — наголосив учасник АТО Олександр Бицкий.

Найціннішим у цьому багажі було сучасне військове обладнання — тепловізори і коліматорні приціли. Воно, за словами активістів, може врятувати не одне життя. І саме його так не вистачає зараз українській армії.

Це не перша акція, і не остання, кажуть активісти. Наступна партія допомоги у Львові вже готується до виїзду на схід України. Люди впевнені — такими кроками вони примножать мир в Україні.

Корр. Я смотрю, Вы спешите?

Art. Да, очень. 16 приезжают мои дети, я и нахожусь в остром дефиците времени.

Корр. Ну, тогда — с Богом. Встречайте деток. А мы — к музыке.

https://www.youtube.com/watch?v=DbD99n2RG0Q

Красивая инструментальная музыка

(продолжение следует)

не могу молчать .ч. 7 183. Украина + ЕС!

Share

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

девятнадцать − семнадцать =